Бонифацій I був єпископом Риму з 418 року до своєї смерті у 422 році. Його сходження до папства відбулося після суперечливих виборів, під час яких він та його суперник Євлалій претендували на цей престол. Суперечка була врешті-решт вирішена імператором Гонорієм, який визнав Боніфація законним лідером. Будучи сучасником Августина Гіппонського, він відіграв значну роль в церковному управлінні та захисті прав Святого Престолу. Він народився в Римі близько 370 року, він був сином пресвітера на ім'я Йокунд.