Антоній Великий був єгипетським християнським ченцем і пустельником III–IV століття. Народившись у Комі в заможних батьків, він віддав свій спадок бідним, щоб присвятити себе аскетичному життю. Він широко визнаний основоположною постаттю християнського чернецтва, і його часто називають Отцем усіх ченців. Після перебування відлюдником у різних пустельних місцях, зокрема в римському форті, він зрештою очолював громаду учнів, що зростала. Його життя та духовні боротьби були відомими завдяки документальному опису Афанасія Александрійського, що допомогло поширити чернечі ідеали в усьому християнському світі.