Мартин I був єпископом Риму з 649 по приблизно 654 рік. Спочатку він служив папським легатом у Константинополі, а був обраний на папський престол без отримання звичайної згоди від візантійського імператора. Він здебільшого пам'ятається завдяки своїй твердій позиції проти монотелізму — теологічної доктрини, яку підтримував імператорський двір. Цей опір призвів до його арешту імператором Констансом II, подальшого ув'язнення та остаточного вигнання до Херсона, де він помер у 655 році. Він визнаний святим у католицькій, православній та англіканській традиціях.