Лаврентій Римський був дияконом та ієромартиром третього століття, який служив під попелюком Сікстом II. Народившись в Осці, він прибув до Риму і був призначений архідияконом, роль якого передбачала управління скарбницею церкви та розподіл милостині. Під час переслідувань, очолюваних імператором Валеріаном у 258 році, він був уражений разом з іншими представниками духовенства. Він особливо запам'ятався своїм зухвалим відгуком на римську владу щодо багатства церкви та його подальшою смертю, яка стала центральною частиною його агіографії.