Ерменільда з Ілі — англосаксонська свята VII століття, яка була абатисою. Вона народилася у короля Еоркенберхта та святої Саксбурги та була одружена з Вулфхером Мерсійським. Після смерті чоловіка вона присвятила себе релігійному життю і згодом обіймала керівні посади в монастирях Мінстер-ін-Шеппі та Ілі. Її діти, свята Вербурга та Кенред, також обрали духовний шлях. Історичні записи, зокрема Кентська грамота 699 року, підтверджують її присутність та статус у цей період.