Григорій Палама був візантійським богословом та митрополитом XIV століття, який народився в Константинополі близько 1296 року. Будучи черним Афона, він став визначною постаттю у східноправославній думці завдяки захисту ісихастського вчення. Він найбільш відомий своїм богословським розрізненням між божественною сутністю та божественними енергіями. Протягом своєї діяльності він оспорював погляди кількох сучасників, зокрема Варлаама, Акіндину та Григора, служачи архієпископом Фессалонік до своєї смерті у 1359 році.