Ірміна Оеренська була франкською дворянкою та бенедиктинською абатисою, яка жила наприкінці VII — на початку VIII століття. Народилася в Трірі, належала до могутнього династії Меровингів і була заміжня за Гугоберта, високопоставленого придворного чиновника. Після смерті чоловіка вона присвятила своє життя релігійним заснуванням, заснувавши монастир в Оерені та допомагаючи святому Віліброді у створенні монастиря в Ехтернаху. Її пам'ятають як значну покровительку чернечого життя в регіоні Мозеля.