Еліґій був франкським золотарем і єпископом VII століття, який служив високопоставленим радником короля Дагоберта I. Народившись у галло-римській родині в Шаптеляті, він пройшов шлях від майстерного металурга до посади зі значним політичним впливом при Меровінгському дворі. Пізніше він був висвячений у священники та обійняв посаду єпископа Нуайона — Турне, де зосереджувався на місіонерській діяльності та церковних реформах. Його пам'ятають за аскетичний спосіб життя та відданість допомозі бідним і викупу полонених.