Геннадій Константинопольський — прелат V століття, який обіймав посаду Вселенського патріарха Константинопольського з 458 року до своєї смерті у 471 році. Уроженець Антіохії, він був високоосвіченим письменником, який використовував методи буквального екзегезису, притаманні Антіохійській школі. Під час свого правління він відзначився адміністративними здібностями та відданістю справі підтримання церковної дисципліни. Він відіграв значну роль у вирішенні таких питань, як симонія, та в управлінні релігійними напруженнями в Візантійській імперії, включаючи взаємодію з монофізитським рухом.