Павло Апостол, до навернення Савл з Тарсу, був християнським апостолом, який поширював учення Ісуса в першому столітті н. е. Хоча він не був одним із дванадцяти апостолів і не знав Ісуса за його життя, його вважають одним із найважливіших діячів апостольської доби. Він заснував кілька християнських громад у Малій Азії та Європі між серединою 40-х і серединою 50-х років н. е., а чотирнадцять із 27 книг Нового Завіту традиційно приписують йому.