Олена Негош-ПетровичСлуга Божий · 1873–1952Єлена Негош-Петрович була королевою-консортом Італії з 1900 по 1946 рік. Народилася в Четіне у 1873 році як донька короля Ніколи I, здобула освіту в Смольному інституті в Росії. Після одруження з Віктором Еммануїлом III у 1896 році вона прийняла католицизм. Протягом усього свого життя вона була відома своєю масштабною гуманітарною діяльністю, підтримуючи медичні дослідження та допомагаючи постраждалим від стихійних лих. Вона була матір'ю Умберто II і наразі визнана Божою служкою в Католицькій церкві.
Петро ІІ Негош-Петровіч1813–1851Петро II Петрович-Негош — черногорський володар-єпископ, філософ і поет, який жив із 1813 по 1851 рік. Народившись у селі Негуші, він успадкував посаду свого дядька як духовного та політичного лідера Чорногорії. Під час свого правління він працював над централізацією держави, запроваджуючи нові закони та системи оподаткування, водночас борючись проти Османської імперії. Його високо цінують за літературний внесок, зокрема за епічну поезію, яка залишається наріжним каменем південнослов'янської літератури.
Йован ВолодимирЧудотворець · 990–1016Йован Володимир був сербським князем, який правив князівством Дукля приблизно з 1000 року до своєї смерті у 1016 році. Він правив у період інтенсивних конфліктів між Візантійською та Болгарською імперіями та був відомий як мирний і справедливий правитель. Після того, як він був захоплений у полон болгарським царем Самуїлом, його зрештою відпустили правити як васала після шлюбу з донькою царя, Феодорою Косарою. Його життя закінчилося стратою внаслідок політичного змови в Преспі, що призвело до його визнання мучеником.
Леопольд МандичДостойний · 1866–1942Леопольд Мандич був хорватським братом-капуцином та священником, який народився в Герцег-Нові у 1866 році. Попри фізичні труднощі, зокрема заїкання та низький зріст, він став надзвичайно впливовою релігійною постаттю. Більшу частину дорослого життя він провів в Італії, переважно служачи в Падуї, де здобув величезну популярність завдяки своїй самовідданій праці в сповідні. Відомий як апостол християнської єдності, він палко прагнув возз'єднання Католицької та Православної церков. Він помер у Падуї в 1942 році і згодом був канонізований Католицькою Церквою.
Петро I ПетровичСвятитель · 1749–1830Петро I Петрович-Негош — видатний князь-єпископ XVIII–XIX століття, який правив Чорногорією та Примор'ям з 1784 по 1830 рік. Як лідер династії Петровичів, він поєднував ролі духовного ієрарха та військового командира. Його пам'ятають за об'єднання різних чорногорських племен, встановлення перших правових кодексів на території країни та закладення фундаменту для сучасних державних інституцій. Його лідерство допомогло консолідувати контроль над регіоном і підготувало націю до подальшого адміністративного розвитку.
Василій ОстрозькийСвятитель · 1610–1671Василій Острозький був сербським православним єпископом XVII століття, який обіймав посаду прелата Загум'я та Скендерії. Народившись у селі Мркконічі в межах Османської імперії, він виріс у своїх батьків, Петра та Ани, перш ніж здобути чернечий підготовчий досвід у монастирях Завала та Тврдош. Попри свою особисту скромність, він був обраний на високу церковну посаду у 1639 році. Згодом він залишив свої обов'язки та провів останні роки життя в Острозькому монастирі, який він заснував у Чорногорії.
Катерина КоторськаБлаженний · 1493–1565Катерина Которська (уродженка Йована Косіч) — католицька містична діячка та затворниця XVI століття. Спочатку вона виросла в східноправославній священничій родині в Зеті, але згодом перейшла в католицизм і переїхала до прибережного міста Котор у сучасній Чорногорії. Відчувши духовне покликання, вона жила як затворниця в келії, згодом ставши членкинею Третього ордену святого Домініка. Відома своїм інтенсивним молитовним життям та численними видіннями, вона стала важливою духовною наставницею для місцевої громади та лідеркою групи домініканських сестер.
Іоаннікій (Липовац)1890–1945Іоаннікій (Липовац) — православний митрополит, який очолював Черногорську та Приморську єпископію в середині XX століття. Народився в Которській затоці у 1890 році, вивчав теологію в Задарі та філософію в Белграді, перш ніж розпочати священничу діяльність. Він пройшов через церковну ієрархію, ставши допоміжним єпископом у 1939 році, а згодом — митрополитом. Його керівництво під час Другої світової війни та подальше страчення югославськими партизанами у 1945 році призвели до його пізнішого визнання святим у Сербській православній церкві.
Макарій СоколовичСвятий · †1574Макарій Соколович — православний ієрарх XVI століття, який обіймав посаду патріарха Пецького з 1557 по 1571 рік. Після османського завоювання він став першим лідером нововідновленого Сербського патріархату. Завдяки політичному впливу свого родича, османського великого візиря Мехмед-паші Соколовича, церква відновила свою незалежність від Охридського архієпископства. Його керівництво започаткувало культурний ренесанс серед сербського народу, ознаменувавши значущий період релігійного та мистецького відродження в регіоні.
Секондо Полло1908–1941Секондо Полло був італійським католицьким священником та військовим капеланом, який служив під час Другої світової війни. Народився у 1908 році в Карезанаблоті, вивчав теологію в Римі та був висвячений у 1931 році. Попри порушення зору, він просив про можливість служити військовим капеланом. Він помер у 1941 році в Рожає, допомагаючи пораненому солдату під час сутички. Він визнаний святим і вшановується в Католицькій церкві за свою героїчну чесноту та самовіддане служіння.- ІІоанній ДевиченськийЙоанікій Девич — сербський православний святий XV століття, чиє походження пов'язують або з князівством Зета, або з австрійською Далмацією. Прагнучи до побожного життя, він перебрався до печери в долині річки Ібар, де раніше жив святий Петро Коріський. Щоб уникнути зростання слави, він зрештою шукав самотності у густому лісі Девіч, де жив у молитві та мовчанні.
- ЄЄвстатій I†1286Євстатій I був видатним православним ієрархом, який обіймав посаду шостого сербського архієпископа з 1279 року до своєї смерті у 1286 році. Уродом із регіону Будимле поблизу Берани, він прийняв чернечий постриг у Зеті, а згодом став ігуменом монастиря Хіландар. Перед піднесенням до архієпископської кафедри він обіймав посаду четвертого єпископа Зети, побудувавши значну церковну кар'єру в Сербській церкві.
Мардарій (Ускокович)1889–1935Мардарій Ускокович був сербським православним єпископом, який служив першим очільником єпархії церкви в Америці та Канаді. Народився в Подгориці в 1889 році, здобув ґрунтовну богословську освіту в Росії та Україні, після чого був відправлений до Сполучених Штатів для організації сербської місії. Згодом він заснував монастир Святого Сави в Лібертіві, штат Іллінойс, де провів більшу частину свого пізнього служіння. Помер в Анн-Арборі в 1935 році і згодом був канонізований як святий Сербською Православною Церквою.
Симеон ДайбабськийПреподобний · 1854–1941Симеон Дайбабський був сербським православним ієромонах, народився як Сава Попович у 1854 році в Цетине. Після навчання в Києві та подорожей Францією та Швейцарією, він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі. Згодом він повернувся до Чорної гори, де засновував монастир Дайбабе в печері після видіння пастуха. Служачи його першим ігуменом, він вів аскетичний спосіб життя і користувався великою повагою серед сучасників. Він помер у 1941 році, незадовго до вторгнення в Югославію під час Другої світової війни.
Стефан ПіперськийПреподобний · 1601–1697Стефан Піперський був сербським православним ченцем та ігуменом, який народився близько 1601 року в клані Нікшичів. Вихований у селі Куті побожними батьками, він спочатку практикував аскетизм у монастирі Морача, де служив ігуменом. Після того як османські війська змусили його залишити Морачу, він перебрався в Ровацьки, а згодом, у 1660 році, оселився в келії в Піпері. Він провів свої останні роки там у самовідданій праці та молитві до самої смерті 20 травня 1697 року.
Ана Марія МаровичДостойний · 1815–1887Анна Марійович була дев’ятнадцятостолітньою мисткинею, письменницею та черницею, яка жила у Венеції та Чорногорії. Народившись у 1815 році, вона була різностороннім творцем, який створював релігійну музику, поезію та картини в стилі назаретян. Окрім її творчих зусиль, вона присвятила своє життя соціальній службі, заснувавши жіночу конгрегацію та співзаснувавши Інститут Канал ай Серві. Ця установа була зосереджена на реабілітації жінок-правопорушниць та наданні професійної підготовки жінкам, які цього потребують. Вона визнана шановною фігурою в Католицькій Церкві.
Ягліка Аджич1926–1943Ягліка Аджич була сербською дівчиною, яка народилася в 1926 році в Гойковіча долі, Чорногорія. Під час Другої світової війни вона стала мученицею, загинувши в 1943 році разом з багатьма членами своєї родини. Після її смерті Сербська Православна Церква визнала її подвиг і канонізувала як святу в 2017 році. Її історія визначається її спробою возз'єднатися зі своїми братами під час жорстокої атаки на жителів Плужине.- ААлоїзій ПалічБлаженний · 1877–1913Алоїзій Паліч був хорватським францисканським священником і мучеником, який жив на початку XX століття. Народившись у Янєво, він вивчав теологію в Болоньї та Пармі, перш ніж був висвячений у 1902 році. Він служив у різних парафіях Архієпископства Шкодра, зокрема виконував обов'язки в Базі, Джаковіці та Печі. Його служіння завершилося у 1913 році, коли він був убитий чорногорськими солдатами в Яноші. Він визнаний мучеником за те, що відмовився зректися своєї католицької віри в період примусових релігійних навернень.
Грація КоторськийБлаженний · 1438–1508Грація Которська була августинською черницею, яка народилася в Муо у 1438 році. Після того як вона працювала морячкою, наслідуючи професію свого батька, вона була натхненна проповіддю відлюдника Сімоне да Камеріно, що спонукало її вступити до релігійного життя. Вона приєдналася до августинців у Монтеортоне, поблизу Падови, де була визнана за суворе дотримання статуту ордену. Вона померла у 1508 році в монастирі Сан-Крістофоро-делла-Паче, розташованому на острові Мурано.
Раффаеле з Барлетти1501–1566Раффаеле ді Барлетта — релігійна постать XVI століття, яка належала до ордену сервітів. Народився в Которі в батьків із Далмації приблизно близько 1501 року, згодом жив і помер у Барлетті. Католицька Церква визнала його Блаженним — цей титул відображає його духовне значення у вірі. Його життя та релігійне служіння вшановуються щорічно в річницю його смерті.- ГГраціан КоторськийБлаженний · 1438–1508Граціа Которський був августинським священником, народився у 1438 році в Муо, поблизу Котора. Перед тим як присвятити себе релігійному життю, він три десятиліття працював рибалкою. Згодом він приєднався до ордену святого Августина, де обіймав різні посади. Він помер у 1508 році в Мурано, поблизу Венеції, у віці 69 років після періоду тяжкої хвороби. У католицькій традиції він визнаний блаженним.
Ісидор ЗавадлавСлуга Божий · 1909–1946Ізидор Завадлав був католицьким священником, народився у Вртойбі у 1909 році. Він жив у першій половині XX століття і помер у 1946 році. У Католицькій церкві він визнаний слугою Божим — це звання вказує на те, що його життя розглядається для потенційної канонізації.- ННикодим МілашСвятийНикодим Мілаш був православним святим і видатним богословом. Він відомий своїм значним академічним внеском у церковну літературу та науку. Його праці залишаються впливовими в межах православної традиції, де його шанують за інтелектуальне служіння церкві. Його пам'ять вшановується в літургійному календарі, а день його пам'яті відзначається 21 вересня.
- ППетро ЦетінськийСвятийПетро Цетінський був значущою релігійною та політичною постаттю в Чорногорії. Служачи видатним лідером у часи інтенсивної регіональної нестабільності, він відіграв вирішальну роль у подоланні конфліктів своєї епохи. Як святий в православній традиції, він шанується за свою подвійну роль лідера, що поєднувала духовну владу з політичним керівництвом для підтримки свого народу в складні історичні періоди.
- ЯЯглика ПивськаСвятийЯгліка Півська — свята, визнана в православній традиції. Про її конкретну життєписну історію, точний період діяльності чи точне місце проживання відомо дуже мало історичних даних. Попри відсутність цих біографічних деталей, вона залишається важливою постаттю в літургійному календарі Православної Церкви.
- ПСвт. Петра, митр. ЧорногорськогоСвятий · †1800Петро Четінович був православним митрополитом, який очолював церкву в Чорногорії до своєї смерті у 1800 році. Як видатний релігійний лідер своєї епохи, він відіграв значну роль в еклезіастичній ієрархії регіону. Він визнаний святим у православній традиції, де віряни вшановують його життя та керівництво.