Гаральд I СиньозубийСвятий · 911–985Гаральд Синьозубий був монархом X століття, який правив Данією та мав нестійкий контроль над Норвегією. Як син Горма Старого та Тіри Даннебод, він консолідував владу на більшій частині Ютландії та Зеландії. Він найбільш відомий тим, що запровадив християнство серед данського народу, а також своїми масштабними інфраструктурними проєктами, включаючи будівництво кільцевих фортець та великих мостів. Його правління закінчилося, коли його повалив син, Свен Війлозубий, що призвело до його смерті невдовзі після цього.
Олаф ІІ ГаральдссонСвятий · 995–1030Олаф II Норвезький — монарх, який правив Норвегією з 1015 по 1028 рік. Народився в Рінгерику близько 995 року, був сином малого короля Гаральда Гренеске. Прийнявши християнство у зрілому віці, він працював над поширенням віри по всій Скандинавії. Його правління закінчилося після загибелі в битві при Стіклестаді у 1030 році. Згодом він був канонізований і вважається центральною постаттю норвезької національної ідентичності та ключовим прихильником християнської віри в регіоні.
Гокон VСвятий · 1270–1319Гокон V Норвезький був монархом Норвегії з 1299 року до своєї смерті у 1319 році. Як молодший син короля Магнуса IV, він зійшов на престол після смерті свого старшого брата Еріка II. Його правління відзначається централізацією королівської влади та зміщенням адміністративного центру до Осло. Будучи останнім чоловіком-правителем з дому Сверре, його смерть призвела до того, що наступником став його онук Магнус Еріксон через лінію його доньки Інгеборг.
Ганс Нільсен Хауге1771–1824Ганс Нільсен Хауге був видатним норвезьким лютеранським мирянином-проповідником та письменником, який жив із 1771 по 1824 рік. Він спричинив значне пієтистське відродження, відоме як рух хаугіанства, що наголошувало на особистій вірі та практичному християнському житті. Протягом усього свого життя він багато подорожував Норвегією, щоб поширювати своє вчення, через що був чотирнадцять разів ув'язнений за проповідь без офіційного дозволу. Окрім релігійної діяльності, він був плодовитим письменником, опублікувавши тридцять три книги, і відіграв важливу роль у ранньому промисловому розвитку країни.
Магнус ОркнейськийСвятий · 1075–1117Магнус Ерленссон — правитель Оркнейських островів, який обіймав посаду ерла з 1106 року до своєї смерті в 1117 році. Народився близько 1075 року на острові Егілсай, був онуком Торфіна Величного та Інгібьорг Фіннсдоттір. Через материнський рід він мав родинні зв'язки з норвезькими монархами Олавом II та Гаральдом II. Його часто називають Магнусом Мучеником; він визнаний святим у католицькій, англіканській та лютеранській традиціях.
Халлвард ВебйорнссонСвятий · 1020–1043Халлвард Вебйорнссон — норвезький мученик XI століття, який шанується як святий покровитель Осло. Народився близько 1020 року в заможних фермерів у Лірі; за переказами, він був родичем матері святого Олафа. Його пам'ятають за фатальне рішення захистити невинну вагітну жінку (ймовірно, рабиню), яка шукала притулку. Згідно з традицією, Халлвард загинув поблизу Драммена після того, як його вбили люди, що переслідували жінку, яку він захищав на своєму човні.
Святий ЕйстейнСвятий · 1120–1188Ейстейн Ерлендссон — норвезький прелат XII століття, який обіймав посаду архієпископа Нідроса з 1161 року до своєї смерті в 1188 році. Народившись у шляхетній родині в регіоні Тронделаг, він здобув освіту в Парижі в монастирі Сен-Віктор. У період інтенсивного громадянського конфлікту в Норвегії він відіграв вирішальну політичну роль, коронувавши Магнуса Ерлінґссона, що допомогло встановити новий закон про престолонаслідування. Його пам'ятають за зусилля, спрямовані на зміцнення зв'язку між норвезькою Церквою та Римом.
Свята СунніваСвятийСунніва — християнська жінка X століття, яка народилася в Ірландії, а згодом оселилася в Сельє, Норвегія. Згідно з агіографічною традицією, вона була ірландською королівською спадкоємицею, яка втекла з рідної країни, щоб уникнути переслідувань з боку язичницького короля. Вона вирушила до норвезького узбережжя разом зі своїм братом Албаном та кількома послідовниками, заснувавши громаду на островах Селья та Кінн. Вона визнана покровителькою єпархії Бьоргвіна та всієї Західної Норвегії.
Рогнвалд Калі КоллсонСвятий · 1100–1158Рогнвальд Калі Колссон був норвезьким ерлом Оркнейських островів XII століття та письменником. Народився близько 1100 року, ймовірно, в регіоні Рогаланд; у 1129 році король Сіґурд I призначив його правителем Оркнейських та Шетландських островів. Він пам'ятається завдяки своєму лідерству, ролі в ініціюванні будівництва собору Святого Магнуса в Кіркволі та важливому паломництву до Святої Землі. Він помер у Кейтнесі в 1158 році після того, як його вбив колишній соратник, а згодом був визнаний святим Католицькою церквою.
Ейвінд Бергграв1884–1959Ейвінд Берграв був видатним норвезьким лютеранським єпископом, який обіймав посаду голови Церкви Норвегії. Народився у Ставангері в 1884 році, пройшов церковну ієрархію, ставши єпископом Гололанна, а згодом — єпископом Осло. Він найбільш широко відомий завдяки своєму мужньому керівництву норвезькою церквою під час нацистської окупації країни. Окрім національних зусиль опору, Берграв був важливою постаттю у світовому екуменічному русі та обіймав посаду голови Об'єднаних біблійних товариств.- ТТорфінн з ГамаруСвятий · †1285Торфінн з Гамару був середньовічним норвезьким єпископом, який очолював єпископство Гамар. Народився в регіоні Тронделаг, можливо, у Тронхеймі; ймовірно, до свого призначення єпископом він був цистерціанським ченцем. Він став центральною постаттю у значному конфлікті між Церквою та норвезькою монархією, коли король Ерік II скасував попередні привілеї духовенства. Ця політична боротьба зрештою призвела до того, що Торфінн був оголошений поза законом, що змусило його покинути рідну країну.
Карл ШиллингПреподобний · 1835–1907Шарль Шіллінг був норвезьким священником ордену барнабатів та художником, який народився в Осло у 1835 році. Спочатку будучи атеїстом, він навернувся до католицизму під час навчання живопису в Дюссельдорфі у віці дев'ятнадцяти років. Після свого навернення він зрештою залишив кар'єру художника, щоб зосередитися на молитві та благодійній діяльності. Він був висвячений у сан священника у Буржі, Франція, у 1875 році та служив духовним наставником в ордені барнабатів. Протягом останніх років свого життя в Мускроні, Бельгія, його репутація святості принесла йому прізвиська «високий святий» та «святий Мускрона».