Сьогодні, у п'ятницю, Церква згадує слова Господа про те, що нічого таємного не лишиться схованим. Господь просить не боятися тих, хто може лише тіло вбити. Він нагадує, що навіть малі пташки не забуті Богом, і волосся на нашій голові полічене. Отже, ми для Нього дорожчі за багатьох пташок.
О
Сьогодні четвер, двадцять четвертий тиждень після П'ятидесятниці, день без посту. У Євангелії Христос викриває фарисеїв, які старанно віддають десятину з м'яти та рути, але забувають про суд і любов Божу. Зовнішня чистота нічого не варта без милосердя, і Він радить подавати милостиню з того, що є. Запитаймо себе: що я можу віддати, не чекаючи ні похвали, ні відповіді?
Сьогодні середа, двадцять четвертий тиждень після П'ятидесятниці, і в храмі лунає Євангеліє про фарисеїв, які ретельно віддавали десятину з м'яти й рути, але забували про суд і любов Божу. Розумієш, як легко припуститися тієї ж помилки: дотриматися правила, а серце залишити холодним. Господь не скасовує малого, але просить, щоб за кожною справою стояла любов.
Сьогодні, 10 листопада, вівторок, ми живемо в двадцять четвертий тиждень після П'ятидесятниці. Церква читає слова Господа про те, що світильник тіла — це око: якщо воно чисте, то й усе тіло світле. Господь каже фарисеям, що вони очищають зовнішність чаші, а всередині повні лукавства. Чистота починається не з миття рук, а з серця.
Сьогодні, у понеділок, Церква згадує багатьох святих, зокрема Нектарія Егінського. Ми читаємо слова Христа про знамення Іони та про світильник, який ставлять на свічник, щоб світло було видно тим, хто входить. Людям хочеться чудес, але головне знамення вже дано: сам Господь, і Його життя світить у нас, якщо ми не ховаємо його під поспіхом і страхом.
Сьогодні неділя, двадцять третя після П'ятидесятниці, і Церква згадує Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил. У Євангелії розповідається, як Господь у країні Гадаринській зустрів людину, яку багато років мучили біси. Вона жила серед гробниць і кричала, але Ісус не відвернувся від неї. Вигнавши бісів, Він повернув нещасному розум і спокій, і той, сидячи біля ніг Спасителя, просив дозволити йти з Ним. Господь відпустив його додому розповідати про милість Божу.
Сьогодні, 7 листопада, ми живемо у 23-му тижні після П'ятидесятниці. У Євангелії дня Господь говорить про світильник: ніхто, запаливши свічку, не ховає її під посудину, а ставить на свічник, щоб світло було видно всім. Так і наша віра існує не для того, щоб її приховувати, а щоб вона світила в звичайних справах. Родичами Господу стають ті, хто слухає слово Боже і виконує його.
Сьогодні п'ятниця, шосте листопада, двадцять третя неділя після П'ятидесятниці. Євангеліє говорить про те, що серце не можна залишати порожнім: коли нечистий дух повертається до прибраного, але порожнього дому, він приводить із собою сімох, злішіших за себе. Тож і ми намагаємося помалу наповнювати життя молитвою та добрими справами.
Сьогодні сімниця 23-та після П'ятидесятниці, і читається Євангеліє про те, як Господь зцілив німого, з якого вийшов біс. Люди дивувалися, а дехто казав, що Він виганяє бісів силою князя бісівського. Господь же відповідає ясно: царство, розділене само в собі, не встоїть.
Сьогодні, в середу 23-го тижня після П'ятидесятниці, Церква читає слова Господні про молитву: просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчиниться вам. Господь закликає нас просто приходити до Отця і не боятися прохати. Як дитина тягне батька за руку, так і ми можемо нести Богові свою потребу, знаючи, що Він не дасть нам каменя замість хліба.
Сьогодні вівторок, 3 листопада, двадцять третя неділя після П'ятдесятниці. Особливого свята немає, але в Євангелії звучать слова, які я перечитую з хвилюванням. Господь говорить учням, що їх будуть гнати за Його ім'я, та жодний волосок з їхньої голови не загине. Це не обіцянка легкого життя, а обіцянка того, що терпінням можна зберегти душу.
Сьогодні, в понеділок, Церква продовжує двадцять третій тиждень після П'ятидесятниці. Євангеліє розповідає про те, що Син відкриває Отця тим, кому захоче, і що учні бачать те, чого багато пророків лише прагнули побачити. Бачити Бога серцем — це дар, і його треба чекати з відкритою душею.
Сьогодні неділя, двадцять друга після П'ятидесятниці, і Церква читає притчу про багача та Лазаря. Багач щодня бенкетував, а біля його воріт лежав жебрак, якого навіть пси жаліли більше. Обоє померли, і їхні долі помінялися місцями. Притча не про гроші, а про те, чи бачимо ми того, хто поруч, поки ще є час.
Сьогодні, у суботу, Церква читає Євангелія про сотника з Капернаума. Він не наважився прийти до Ісуса сам і сказав, що недостойний, щоб Господь увійшов під його дах. Йому вистачило одного слова, і слуга одужав. Ісус був здивований такою вірою, і її простота досі тішить Його.
Сьогодні п'ятниця, тридцяте жовтня, двадцять друга неділя після П'ятидесятниці. У Євангелії Господь посилає сімдесят учнів по двоє, як ягнят серед вовків, без торбини й без взуття. Вони входять до дому й кажуть: мир цьому дому. Головне в нашому житті не в тому, що ми візьмемо з собою, а в тому, який мир ми принесемо на чужий поріг.
Сьогодні четвер, 22-га неділя після П'ятидесятниці, звичайний день без посту. В Євангелії учні хотіли покарати вогнем самарянське селище, яке не прийняло Ісуса. Він їх зупинив: Син Людський прийшов не губити, а рятувати. Це історія про наш власний гнів: так легко вирішити, що хтось не заслуговує на милість, і так важко згадати, що й нас колись рятували без жодної заслуги.
Сьогодні середа, двадцять друга неділя після П'ятидесятниці, і Церква читає про те, як учні сперечалися, хто з них більший. Ісус узяв дитину, поставив її перед собою і сказав, що той, хто найменший із усіх, і буде великим. У цих словах уся суть нашого життя: учитися смиренної відкритості, як у дитини.
Сьогодні вівторок, двадцять сьоме жовтня. Триває двадцять друга неділя після П'ятидесятниці, і Церква читає слова Господа про те, що йти за Ним означає щодня брати свій хрест. Він говорить не про великі подвиги, а про просте: казати правду замість зручної брехні, пробачати тому, хто образив, не проходити повз чужу біду.
Сьогодні понеділок, двадцять друга неділя після П'ятидесятниці, і Церква згадує слова Євангелія про те, як Господь запитав учнів, за кого вони Його мають. Петро відповів: за Христа Божого. Та Господь одразу сказав, що Йому належить багато постраждати. У цьому запитанні й відповіді — уся наша віра: Христа впізнають поруч із Ним, у молитві й на дорозі.
Сьогодні неділя, двадцять перша після П’ятидесятниці. У церкві читають притчу про сіяча. Одне зерно впало край дороги й було подзьобане птахами, інше лягло на каміння і засохло, третє заглушив терен, а четверте потрапило в добру землю і принесло плід сторицею. Насіння — це слово Боже, і кожен сам вирішує, яким буде ґрунт його серця.
Сьогодні в Євангелії лунає розмова про суботу: учні зривають колоски, а фарисеї їх докоряють. Господь нагадує про Давида і каже, що субота створена для людини, а не людина для суботи. А потім у синагозі Він повертає здоров'я людині з сухою рукою, бо добро можна чинити завжди.
Сьогодні в Євангелії учні бачать: день схилився до вечора, а люди голодні. Христос каже їм: ви дайте їм їсти. І п'ятьма хлібами та двома рибами насичує тисячі, і ще залишається дванадцять кошиків. Це не про те, що в нас мало, а про те, що Він поруч.
Сьогодні Церква вшановує Казанську ікону Божої Матері, а в Євангелії лунає розповідь про Марту й Марію. Марта клопочеться про частування, а Марія сіла біля ніг Христа й слухає. Господь не осуджує Марту, але тихо нагадує: потрібне одне. Іноді й ми метушимося про багато чого, а найважливіше проходить повз.
У Євангелії сьогодні учні пливуть через озеро, а довкола здіймається буря. Христос спить на кормі, і вони зі страхом будять Його: погибаємо. Він устає, забороняє вітрові, і настає тиша. І питає їх тихо: де віра ваша?
Сьогодні в Євангелії чуємо, як Христос ходить по містах і селах, проповідуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять і жінки, яких Він зцілив, служили Йому маєтком своїм. Ось така тиха, вірна любов, яка не шукає свого, а просто поруч.
Сьогодні в Євангелії лунає розповідь про жінку, яка прийшла до Ісуса в дім фарисея з дорогоцінним миром. Вона плакала біля Його ніг, обтирала їх своїм волоссям, цілувала й мастила миром. А фарисей дивився і думав собі: якби Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка торкається до Нього. Та Господь бачив не гріх, а її любов, і сказав: прощаються їй гріхи многі за те, що вона полюбила багато.
Сьогодні в Євангелії лунає розповідь про те, як Христос підійшов до міської брами Наїна, де виносили померлого юнака, єдиного сина вдови. Господь побачив її сльози, змилосердився й сказав: не плач. Він доторкнувся до нош, і син повернувся до матері живим.
Сьогодні в Євангелії звучить коротка сцена: Ісус проходить повз митника Левія, що сидить при зборі податків, і просто каже йому: йди за Мною. І той, залишивши все, встає й іде. А потім кличе Гостя до себе в дім, і за столом опиняються ті, кого ніхто не чекав.
Сьогодні в Євангелії Господь порівнює людей з дітьми на вулиці: одні грають на сопілці, а інші не танцюють, співають сумне, а ті не плачуть. Так і ми часом не відгукуємося ні на радість, ні на біль, наче серце замкнене на замок. А премудрість Божа, каже Христос, виправдовується всіма, хто її прийняв.
Сьогодні, у четвер двадцятого тижня після П'ятидесятниці, Євангеліє розповідає, як учні Івана Хрестителя прийшли до Ісуса із запитанням: Чи Ти Той, Кого чекали? А Він у відповідь не став нічого доводити, просто сказав: подивіться, сліпі прозрівають, криві ходять, убогі чують добру звістку. І додав тихо: блаженний, хто не спокуситься через Мене. Так просто і так глибоко — віра пізнається не за гучними словами, а за тим, що поруч із нею стає тепліше жити.