Павло з Фів був єгипетським ченцем, якого визнають першим християнським відлюдником. Народився близько 227 року, як повідомляється, втік до Фівської пустелі, щоб уникнути переслідувань, де прожив у самотності протягом багатьох десятиліть. Згідно з переказами, він мешкав у печері поблизу джерела та пальми, виживаючи завдяки ресурсам пустелі. Він відомий своєю зустріччю з Антонієм Великим, який дізнався про його існування через сон, що призвело до значущої зустрічі двох аскетів на пізньому етапі життя Павла.