Макарій Великий був християнським монахом і відлюдником IV століття, який жив у Нітрійській пустелі. Народився в Нижньому Єгипті близько 300 року н. е., спочатку працював пастухом худоби, а потім контрабандистом селітри. Після втрати дружини та батьків він присвятив своє життя аскетизму, практикуючи надмірне постування та самотність. Згодом він став священиком і очолив напів-самітничу монашу спільноту у Ваді-ель-Натрун, де його поважали за його глибоку мудрість і духовне керівництво.