Петро I Болгарський був царем Першого Болгарського царства з 927 по 969 рік. Син Симеона I, він зійшов на престол після того, як його брат був змушений прийняти чернечий схил життя. Його правління характеризувалося значним дипломатичним миром із Візантійською імперією, встановленим завдяки його шлюбу з Марією Лекапіною, а також зусиллями щодо стримування внутрішніх релігійних рухів, таких як богомільство. Хоча історичні погляди на його ефективність різняться, він утримував процвітаючу та організовану державу, долаючи складні конфлікти з русами та різними регіональними повстаннями.