Мікеланджело Буонарроті1475–1564Мікеланджело ді Лодовіко Буонарроті Сімоні (1475–1564) — італійський скульптор, живописець, архітектор і поет Високого Відродження. Народився в Флорентійській республіці, а з тридцятирічного віку переважно працював у Римі. Його творчість спиралася на класичну античність і мала тривалий вплив на західне мистецтво. Разом зі своїм старшим сучасником Леонардо да Вінчі він вважається типовим представником людини Відродження, а також є одним із найкраще задокументованих митців XVI століття.
Карл I ВеликийБлаженний · 748–814Карл Великий був королем франків з 768 року, королем лангобардів з 774 року та імператором Каролінгської імперії з 800 року. Він об'єднав більшу частину Західної та Центральної Європи і був першим визнаним імператором, який правив із заходу після падіння Західної Римської імперії приблизно за три століття до цього. Його правління принесло політичні, соціальні та культурні зміни, що формували Європу протягом усього Середньовіччя, і багато істориків називають його батьком Європи.
ПетроСвятий · 1 до н. е.–65Святий Петро був рибалкою з Бетсаїди, який жив у першому столітті і став одним із дванадцяти апостолів Ісуса. Також відомий як Симон або Кефа, він став центральним лідером у ранньому християнському русі. Згідно з різними традиціями, він був першим єпископом Антіохії та першим єпископом Рима, що робить його основоположною постаттю для кількох основних християнських конфесій. Традиційно вважається, що він прийняв мученицьку смерть у Римі під час правління імператора Нерона.
Костянтин ВеликийСвятий · 272–337Костянтин Великий був римським імператором, який правив з 306 по 337 рік. Народившись у Найсусі, він прийшов до влади через військову службу та громадянські війни, зрештою ставши єдиним правителем імперії. Він найбільш відомий тим, що став першим імператором, який прийняв християнство — цей перехід був позначений Міланським едиктом, який поклав край переслідуванням християн. Заснувавши Константинополь як нову імперську столицю, він докорінно змінив політичний та релігійний ландшафт середземноморського світу.
ПавлоСвятий · 5–66Павло Апостол, до навернення Савл з Тарсу, був християнським апостолом, який поширював учення Ісуса в першому столітті н. е. Хоча він не був одним із дванадцяти апостолів і не знав Ісуса за його життя, його вважають одним із найважливіших діячів апостольської доби. Він заснував кілька християнських громад у Малій Азії та Європі між серединою 40-х і серединою 50-х років н. е., а чотирнадцять із 27 книг Нового Завіту традиційно приписують йому.
Тома АквінськийСвятий · 1225–1274Тома Аквінський був впливовим італійським домініканським монахом, священиком і філософом, який жив приблизно з 1225 по 1274 рік. Він був центральною фігурою середньовічної схоластики, розробивши філософську систему, відому як томізм, шляхом синтезу арістотелівської думки з християнською доктриною. Його численні праці, зокрема незакінчена Summa Theologica, розглядають складні питання теології, етики та природного розуму. Визнаний одним із найвидатніших мислителів в західній історії, він шанується як святий і Доктор Церкви, маючи титули, такі як Ангельський Доктор.
Іван XXIIIСвятий · 1881–1963Іван XXIII, народився Анджело Джузеппе Ронкаллі у 1881 році, був італійським прелатом, який обіймав посаду глави Католицької церкви з 1958 року до своєї смерті у 1963 році. Після його рукоположення у священники у 1904 році, він обіймав кілька дипломатичних посад, зокрема служив апостольським нунціям у Франції та представником у Болгарії, Туреччині та Греції. Після його призначення кардиналом у 1953 році, він був обраний папою — на цій посаді він розпочав масштабні інституційні реформи.
Франциск АссізькийСвятий · 1182–1226Франциск Ассізький (народжений як Джованні ді П'єтро ді Бернардоне, близько 1181 – 1226) був італійським містиком, поетом і католицьким монахом, який заснував чернечий орден францисканців. Народжений у багатій купецькій родині в Ассізі, у юності він звернувся до життя в бідності та побожності, відновлював каплиці й доглядав хворих. Згодом він зібрав послідовників, і після отримання папського схвалення Орден менших братів під його керівництвом швидко зріс. Його канонізовано в 1228 році, і він є однією з найшанованіших постатей у християнстві.
Павло VIДостойний · 1897–1978Павло VI був главою Католицької церкви та сувереном Ватикану з 1963 по 1978 рік. Він став наступником Іоанна XXIII та керував завершенням і впровадженням реформ Другого Ватиканського собору.
Понтій ПілатПонтій Пілат був п'ятим римським префектом Юдеї, який обіймав цю посаду приблизно з 26 по 36 рр. н. е. за правління імператора Тиберія. Він насамперед відомий тим, що головував над судом над Ісусом і санкціонував його розп'яття. Хоча історичних записів щодо його ранніх років життя небагато, він залишається одним із найбільш задокументованих правителів провінції. Його роль у біблійній оповіді забезпечує йому тривалу присутність у християнському богослов'ї, оскільки його ім'я включено як у Символ віри апостолів, так і в Нікейський Символ віри.
Іван Павло IДостойний · 1912–1978Іван Павло I, народився Альбіно Лучані, італійський прелат, який обіймав престол папи лише тридцять три дні у 1978 році. Народившись у Канале-д'Агордо, він був висвячений у сан священника у 1935 році, а згодом обіймав посаду єпископа Вітторіо-Венето. Його церковна кар'єра включала участь у Другому Ватиканському соборі та перебування на посаді Патріарха Венеції. Він став першим понтифіком, який прийняв подвійне ім'я після свого обрання 26 серпня 1978 року.
Григорій IСвятий · 540–604Григорій I, також відомий як Григорій Великий, був римським папою VI століття та впливовим богословом. Народився близько 540 року в Римі в родині сенатора; спочатку він обіймав посаду префекта міста, перш ніж піти в монастир, заснований на маєтку його родини. Після перебування в монашестві він став 64-м єпископом Риму у 590 році. Протягом свого понтифікату, що тривав до його смерті у 604 році, він здійснював значний вплив, посилаючи місіонерів до Англії та відновлюючи папську владу в частинах Франції та Іспанії.
БоеційБлаженний · 480–525Боецій був видатним римським сенатором, консулом і поліматом, який жив на початку VI століття в Остроготському королівстві. Народившись у Римі в впливовій родині Аніціїв, він обійняв високі політичні посади за правління Теодоріха Великого. Він широко відомий своїми масштабними зусиллями з перекладу грецьких класичних творів на латину, що допомогло зберегти античні знання для Середньовіччя. Попри політичний успіх, його опозиція корупції при дворі призвела до ув'язнення та подальшої страти в Павії.
Пій XIIДостойний · 1876–1958Ыновновлений Пій XII був главою Католицької церкви та сувереном Ватикану з 1939 по 1958 рік. Він був папою під час Другої світової війни та на початку холодної війни.
Амвросій МедіоланськийСвятий · 339–397Амвросій був видатним богословом IV століття, державним діячем і єпископом Міланським. Народився в Трірі близько 339 року, спочатку обіймав посаду римського губернатора Емілії-Лігурії, перш ніж бути обраним на єпископську посаду у 374 році. Як впливовий релігійний лідер, він захищав ортодоксальну християнську доктрину від аріанства і відомий тим, що відлучив від церкви імператора Феодосія I. Його інтелектуальний та духовний вплив був глибоким, зокрема він відіграв ключову роль у наверненні Августина. Він визнаний Доктором Церкви та важливою постаттю в латинській традиції.
Пій IXБлаженний · 1792–1878Пій IX був главою Католицької церкви з 1846 року до своєї смерті в 1878 році, що робить його правління найдовшим підтвердженим папством в історії. Народившись як Джованні Марія Мастаї-Ферретті в Сенігаллії, спочатку він здобув репутацію ліберального реформатора. Однак після революцій 1848 року його лідерство ставало дедалі консервативнішим. Він особливо пам'ятається за скликання Першого Ватиканського собору, який встановив догмат про непохибність Папи, а також за свою рішучу опозицію модернізму та секуляризації в період значних політичних потрясінь в Італії.
Пій XБлаженний · 1835–1914Пій X, народився Джузеппе Мельхіорре Сарто, був главою Католицької церкви з 1903 року до своєї смерті у 1914 році. Вихований у бідній родині в Австрійській імперії, він пройшов церковні ступені, ставши священником, єпископом і, зрештою, папою. Його понтифікат характеризувався рішучою опозицією до модернізму та відданістю томістській схоластичній теології. Його пам'ятають за сприяння літургійним реформам, таким як заохочення активної участі вірян та зниження віку для прийняття Першого Причастя.
Ансельм КентерберійськийСвятий · 1033–1109Ансельм Кентерберійський був ченцем-бенедиктинцем, теологом і філософом 11-го століття, який служив архієпископом Кентерберійським з 1093 по 1109 рік. Народився в Аості, згодом став абатом Бека в Нормандії, де заснував монастир як важливий центр європейської освіти. Він широко визнаний як піонер схоластики та відомий розробкою онтологічного аргументу на користь існування Бога. Протягом своєї церковної кар’єри він захищав інтереси церкви від англійських монархів, що призвело до кількох періодів вигнання.
Феодосій ВеликийСвятий · 347–395Феодосій I був римським імператором, який правив з 379 року до своєї смерті у 395 році. Народившись у Hispania, він піднімався по військовій ієрархії під керівництвом свого батька, перш ніж був призначений правити імперією після смерті Валента. Він є останнім правителем, який керував усією Римською імперією до того, як вона була поділена між двома його синами, Аркадієм та Гонорієм. Як релігійний християнин, він відіграв ключову роль у формуванні релігійної політики, встановивши Нікейський символ віри як офіційну ортодоксальну доктрину.
ЛінСвятий · 10–79Лін був християнським священнослужителем другого століття, який обіймав посаду другого єпископа Рима. Народився у Вольтеррі, Тоскана, від Геркулана та Клавдії, і став супутником апостолів Петра та Павла. Дотримуючись прикладу своїх попередників, він очолював ранню римську церкву приблизно з 68 по 80 рік. Як наступник Петра, він відомий тим, що встановив ролі перших п'ятнадцяти єпископів та впровадив певні літургійні практики в громаді, що зростала.
Целестин VСвятий · 1215–1296Целестин V, у миру П'єтро Анжелеріо, був італійським бенедиктинським ченцем і відлюдником, який обіймав папський престол протягом п'яти місяців у 1294 році. Після дворічного глухого кута серед кардиналів, аскетом, відомим як Петро з Морроне, було обрано очолити Католицьку Церкву. Після короткого правління він став першим папою, який зрекся своєї посади, прагнучи повернутися до свого колишнього життя в самотності. Його відставка створила прецедент права папи залишати престол.
Урбан IIБлаженний · 1035–1099Урбан II був бенедиктинським ченцем, який очолював Католицьку церкву з 1088 року до своєї смерті у 1099 році. Народившись як Одо з Шатійона, він раніше обіймав посади прелата Клюні та кардинала-єпископа Остії. Він найбільш відомий своєю промовою на Клермонському соборі, яка дала початок Першому хрестовому походу через заклик до військових експедицій задля відвоювання Святої Землі. Під час свого понтифікату він долав інтенсивні політичні конфлікти за участю Священної Римської імперії та працював над впровадженням різних грегоріанських реформ у церковній ієрархії.
Климент IСвятий · †99Климент Римський був єпископом Рима наприкінці I століття, якого часто ідентифікують як четвертого Папу. Як один із Апостольських отців, він вважався сучасником та знайомим Апостолів, а деякі традиції припускають, що його особисто висвятив святий Петро. Його керівництво припадало на роки становлення ранньої Церкви в Стародавньому Римі. Він здебільшого пам'ятається завдяки своєму листу до Коринфської церкви, який слугує одним із ранніх основоположних текстів щодо авторитету церковних лідерів.
Бенедикт НурсійськийСвятий · 480–547Бенедикт Нурсійський (близько 480 – 547), відомий також як святий Бенедикт, був італійським ченцем, який заснував Орден святого Бенедикта. Його шанують Католицька, Східна Православна, Лютеранська, Англіканська та Старокатолицька церкви, а в 1964 році папа Павло VI проголосив його покровителем Європи. Головним його досягненням стало Правило святого Бенедикта, сукупність настанов для чернечого життя, що наголошувало на рівновазі, помірності та розсудливості. Правило було прийняте багатьма релігійними спільнотами впродовж Середньовіччя і стало одним із найвпливовіших у західному християнстві.
Ігнатій ЛойолаБлаженний · 1491–1556Ігнатій Лойола був іспанським священником, богословом і солдатом XVI століття, який заснував Товариство Ісуса, відоме як єзуїти. Народившись у Баскському регіоні близько 1491 року, він перейшов від військового життя до релігійного після важкого поранення ноги, отриманого під час битви під Памплоною. Після періоду духовних роздумів він заснував релігійний орден у Парижі у 1541 році, обійнявши посаду його першого Генерального суперіори. Його духовне вчення та акцент на місіонерській діяльності та освіті відіграли значну роль у Контрреформації.
Сікст IIСвятий · 215–258Сікст II був папою середини III століття, який очолював Католицьку церкву з 257 року до своєї смерті у 258 році. Народившись у Греції, він працював над відновленням розірваних зв'язків між римською церквою та різними східними та африканськими спільнотами. Під час правління імператора Валеріана він став об'єктом інтенсивних релігійних переслідувань. Зрештою він був страчений у Римі через відрубування голови — таку ж смерть розділили з ним кілька його дияконів, включаючи відомого Лаврентія Римського.
Дамасій IСвятий · 305–384Дамасій I був єпископом Рима з 366 року до своєї смерті у 384 році. Народився близько 305 року, ймовірно, походив з Егітанії або Рима; він піднімався церковними сходами, служачи дияконом і священником, перш ніж був обраний на папський престол. Його правління припало на переломну епоху, коли християнство здобуло панування в усій Римській імперії. Він особливо пам'ятається тим, що головував на Римському соборі у 382 році, який встановив офіційний канон Святого Письма, а також підтримкою Єроніма у створенні Біблії Вульгата.
ФабіанСвященномученик · 200–250Фабіан був римським єпископом, який очолював Католицьку церкву з 236 по 250 рік. Згідно з історичними свідченнями, його обрання супроводжувалося чудесним знаменням: під час процесу вибору на нього нібито спустився голуб. Протягом свого чотирнадцятирічного понтифікату він працював над подоланням внутрішніх розколів у церкві та організував християнську громаду в Римі, розділивши її на окремі райони. Він пам'ятається як ієроархимученик, оскільки загинув під час гонінь, розпочатих імператором Децієм.
ДіонісійСвятий · 200–268Діонісій — римський єпископ III століття, який обіймав престол папи з 259 року до своєї смерті у 268 році. Його правління припало на значущий перехідний період: від запеклих переслідувань за часів імператора Валеріана до періоду відносного спокою після едикту про толерантність Галлієна. Під час свого служіння він працював над реорганізацією римської церкви та вирішенням складних теологічних суперечок щодо природи Трійці, допомагаючи стабілізувати віру в часи великої нестабільності.
Луцій IСвятий · 200–254Луцій I був римським єпископом, який обіймав престол папи з червня 253 року до своєї смерті в березні 254 року. Народився в Римі, син Порфіріана; він прийняв керівництво Церквою в період інтенсивних гонінь. Невдовзі після свого посвячення він зазнав вигнання, хоча згодом отримав дозвіл повернутися до міста. Він відомий своєю опозицією до новаціоністів, оскільки виступав проти їхнього небажання приймати християн, які раніше відступили від віри під час гонінь.